Самоізоляція може призвести до параної, кажуть психотерапевти.
Канадійські вчені провели дослідження, яке засвідчило, що кожен третій опитаний страждає від самотності та соціальної ізоляції. Психотерапевти визнають: вплив значно більший, ніж вони прогнозували на початку карантину. І найсильніше це вдарило по тих, хто звик до активного соціального життя.
Про це йдеться в сюжеті ТСН.19:30.
Журналістка Наталка Гончарова переконана: красивою треба бути навіть на самоізоляції.
"Бо є час. Навіщо, для кого я фарбуюся? Я не знаю. Я не знаю, як живуть люди без роботи. Це просто катастрофа якась. Це вже у мене 10 день чи який. І просто я лізу на стіни, бо немає, що робити. Я вже і читаю, фільми дивлюся", - говорить вона.
Звикла до гучних вечірок і живого спілкування, а нині рятівною шлюпкою для неї стали соцмережі.
"Слава Богу, що є Інстаграм і ці соцмережі. Я хоч відчуваю, що я можу щось зробити, поназаписувала відео, запостила", - додає Наталка.
Саме ті, хто звик вести активне життя, найважче переживають цей період. Сама неможливість вийти з дому, піти на роботу чи зустрітися з друзями, викликає в них стрес. І він значно більший, ніж психотерапевти прогнозували на початку карантину.
"Самоізоляція взагалі вмикає в людині настороженість, мало того, що вона може пройти через етапи тривоги, подавленості, злоби, ця настороженість може дійти навіть до параної, недовіри оточуючим", - говорить психотерапевт Олег Чабан.
Щоби не довести себе до такого стану, ваш день в самоізоляції повинен бути максимально схожим на звичне життя. А увесь вільний час при цьому можна нарешті присвятити собі.
"Ми соціальні істоти, нам важко взагалі відокремитися від соціуму, але все ж таки ми ніби зазираємо всередину себе. Ми починаємо цікавитися своїм життям, своїми інтересами і треба на цьому зосереджуватися", - зазначає сімейна психотерапевтка Світлана Арефнія.
Але є й ті, хто взагалі не відчуває дискомфорту. Поки Наталка з нетерпінням чекає на негативний тест, щоби нарешті повернутися до свого звичного життя, айтішник Володимир сидить на самоізоляції від початку карантину і не скаржиться.
"Я не надто товариська людина, тому я не страждаю від того, що немає спілкування з людьми... Інша справа, що так, я дуже люблю прогулянки на свіжому повітрі, пішки або кудись виїхати", - говорить він.
Тож і коли вийде з самоізоляції теж не відчуває стресу. А от для інших - це неабиякий стрес. Бо щойно ми адаптувалися до одного ритму, як уже знову треба звикати до іншого.
Попри те, що більшість із нас уже повернулася до звичного життя, наші звички все ж змінилися. Приміром, при зустрічі ми все рідше тиснемо одне одному руки або ж обіймаємося. Та й взагалі намагаємося триматися подалі від людей. А от як самоізоляція вплинула на наше психічне здоров'я покаже час, кажуть психотерапевти, бо те, що ми бачимо нині - це лише верхівка айсберга.