Харків потрапляє у погану статистику щодо коронавірусу. Чому місто опинилося у такій ситуації і чи можна уникнути колапсу, розповів Андрій Пеньков.
Коронавірус продовжує встановлювати сумні рекорди в Україні. Щодня про свій діагноз COVID-19 дізнаються тисячі українців. Одна з найскладніший ситуацій склалася у Харкові та області, де фіксують одні з найвищих показників поширення вірусу. Чому місто опинилося в такій ситуації, чи чекати другу хвилю коронавірусу, про проблеми з організацією порятунку українців, перенесений COVID-19 вдома та як уникнути колапсу – в інтерв'ю ТСН.Тиждень розповів лікар-педіатр вищої категорії, кандидат медичних наук Андрій Пеньков.
- Харків потрапляє у погану статистику щодо коронавірусу. Чому місто опинилося в епіцентрі скандалів і в такій ситуації?
- Я скажу у цілому, а не про Харків. У той момент, коли почали говорили про коронавірус навесні, величезна кількість депутатів, чиновників, експертів, людей з медичною освітою взялися обговорювати захворювання, про яке нічого не толком розуміли. Ба більше, весь світ не розумів. Але наші сиділи і розповідали, що у нас 25 боксів в Олександрівській лікарні, ми впораємося. Коли закрились на карантин, то загальмували поширення вірусу Україною. І, на жаль, не використовували цей час для вивчення того, що відбувається у світі. Тільки деякі спеціалісти спробували вивчити ситуацію, але ці люди жодним чином не впливали і зараз не впливають на ухвалення адміністративних рішень.
Успіх контролю над цією пандемією на 80% залежить від менеджменту. Перший закон епідеміологіі – роз'єднання хворих і здорових. Всі ці черги на КТ, на ПЛР, в поліклініку – люди не дотримуються цих роз'єднань, немає зонування. Це насправді перше порушення всіх законів епідеміологіі. Хворі, з підозрою, здорові, інфіковані іншими інфекціями сидять в одній черзі і всіх це влаштовує. Це і зараз триває.
Тестування потрібно, щоб виявити хворого та його контактних осіб. Навіщо потрібно визначати контактних осіб? Щоб ізолювати їх. Уряд мав дати можливість всім контактним бути на частково оплачуваному лікарняному під час самоізоляціі. Бо людина яка захворіє починає виділяти вірус за 1-2 доби до початку симптомів, і це важливо обмежувати контакти. Я не знаю, як це можна було б вирішити фінансово. У підсумку: люди контактні, всім треба працювати, починають приховувати, що вони контактні або хворі, тому продовжують ходити на роботу. Держава взагалі не вирішила, що робити з цими пацієнтами. І зараз я не бачу рішень на законодавчому рівні, щоб ми з вами успішно локалізовували ці осередки і не давали можливості поширюватися інфекції. Може вже про це безглуздо говорити. З населенням, з лікарями ніхто системно не працював,. Інформація про хворобу змінюється, лікування трансформується, а ми з вами крім КТ і антибіотиків так і не прийшли ні до чого, особо це стосується до госпітальної допомоги. І виходить, що є якийсь протокол в МОЗ. Хтось хвалиться, що вони зробили роботу, а як воно внизу працює, ніхто не контролює.
І найстрашніше в цій пандемії, що всі брешуть і ніхто не каже правду. І ось ці запевнення, що у нас прекрасно йде боротьба, все організовано і працює, мені здаються найголовнішим обманом. Переповнені лікарні з нестачею кисню не обманюють же. Давайте говорити чесно: всі люди, які хворіють, потрапляють до статистики? Я знаю багато випадків, коли люди нікуди не зверталися і ПЛР-тести не робили. І водночас є маса випадків, коли людина 100% інфікована, але не встигає отримати результати ПЛР-тесту до смерті, і цей випадок не потрапляє в статистику по КОВІДу. Або ми знаємо що до 20% ПЛР помилково негативні – хворий знов таки не потрапляє до статистики. Ми з вами не знаємо, скільки зараз помирають реально від коронавірусу, і ми не знаємо, скільки помирають від інших хвороб, які COVID-19 загострив. Умовно кажучи, людина без інфекції жила б зі своїм пост-інфарктним станом, діабетом, але на тлі коронавірусу померла. Багато людей розповідають, що приходять хворі до лікарні, а їм кажуть, що це не вірус і відправляють до дому. Хоча клінічно встановити іноді це можна, особливо враховуючі епідобстановку навколо пацієнта.. Найнерозумніше, що немає професійного аналізу і критичного погляду на те, які ми робимо помилки. Якщо ми хочемо щось змінити на краще, треба їх проаналізувати. Але у нас же немає помилок.
- Друга хвиля до нас ще не дійшла? Ми готові до неї?
Друга хвиля – це коли була пандемія, вжили заходів, з’явилося плато і потім захворюваність зійшла нанівець, люди розслабилися, загальмували підтримання проти епідемічних заходів як результат захворюваність зростає знову. В Україні ви де бачили плато, зниження? Україна весь час повільно, але впевнено йшла експонентою. Тут питання не в другій хвилі, а в тому – або ви контролюєте захворюваність, або ні. Ми її не контролювали і не контролюємо. Ми зараз відкриваємо лікарняні ліжка. Добре! Але набагато дешевше для хворого та держави, щоб люди не потрапляли до лікарень, а якщо і потрапляли, то отримували вчасно всі обстеження і лікування. Не секрет, щоб отримати результати аналізу навіть в лікарнях по два дні треба чекати. Людина надходить до лікарні на 9-й день хвороби, а результат аналізів ще через 2 дні. Ми не можемо досі вирішити ургентність аналізів і досліджень. Є багато медичних питань і потрібні, на сам перед, організаційні рішення. Я не бачу активності професійної асоціацій, співтовариства медиків, щоб вони взяли ситуацію під свій контроль, а не політики, або чиновники управляли цими речами. Але оскільки 30 років лікарів у нас принижували, це не дозволяє на чільне місце поставити медичні питання. У нас все політика.
- Який армагедон може чекати на Україну?
- Найскладніше, що ми масово так і не навчилися як поводитися для профілактики (маски, дистанція, дезінфекція, уникати скупчення людей). Ми напередодні епідемії грипу та не знаємо, як люди будуть його переносити, як віруси будуть «співпрацювати». Це дуже важкий час і знову ж таки, куди класти важких пацієнтів? Всі ліжка зайняті хворими з COVID-19. Якщо ми так і не зрозуміємо, що потрібно робити (я зараз не про закриття бізнесу і карантин, цього можна уникнути), то нас чекає багато поганих сценаріїв.
Дотримуючись обмежень, протиепідемічних заходів, ми б мали в 2-3-4 рази нижче захворюваність. Якби усі дотримувалися запобіжних заходів. Тоді б було все по-іншому, і лікарні були б не так завантажені, і лікарі.
А ось питання ресурсів, спілкуючись с десятками хворих на день, в тому числі з тими хто був госпіталізований, дізнаєшься – люди частково, або повністю платять за ліки. Питання до держави – ви обіцяли, що хворі отримуватимуть допомогу безкоштовно. Дуже велика кількість ліків, які сьогодні застосовуються не мають жодної доказової бази і нічого спільного з міжнародними практиками лікування ковіду.
Експерти кажуть, все може тривати і до 2022 року. У нашій ситуації, коли в принципі ми не контролюємо захворюваність, буде зростання, поки мінімум 40% не перехворіє. І тоді піде зниження. Вважається, що 60% повинні перехворіти. Решта 20% будуть хворіти до наступного літа або осені. Але точно прогнозувати нічого не можна, бо вірус постійно мутує.
- Що можна зробити, аби не було колапсу?
- Японія, Таїланд, Китай, В'єтнам – всі у "зеленій зоні" з їхнею щільністю населення. Тому, що культура носити маски була вже багато років. Вони на сході не обіймаються і не цілуються, у них інша культура, дуже дисципліновані люди, які дотримуються всіх правил. Ось вам і відповідь. Але це передбачає все ж якийсь культурний та інтелектуальний рівень людей, щоб усім разом домовитися і дотримуватися правил. Якщо немає взаємної відповідальності, турботи один про одного, то ми пожинаємо плоди того, що відбувається зараз.
- Якщо говорити про лікарів і посадовців, які б мали все приготувати. Чи могли б вони зі свого боку ще щось зробити?
- Звісно. Розробити робочі чинні правила гри. Давайте візьмемо наш Харків. От скільки разів збиралися лікарі поліклінік, стаціонарів лікарень хоча б на якусь локальну конференцію і обговорювали, що взагалі відбувається в Харкові? Який контингент хворих, хто чим лікує, на що є відповідь, на що немає. Хоч одна конференція в якомусь місті України проходила, щоб лікарі обговорили вже існуючий опит? Я не чув. Кожен сам по собі. Де лідерство наших університетів, інститутів підвищення кваліфікації, академіків? Де всі ці люди? Де запит від нашої влади до експертів, щоб ми всі сіли в тісному колі і поговорили про наші недоліки та помилки. Ось це і це у нас добре, слава Богу, кисень підтягнули, порівняно з тим, що було в березні, але є ж маса речей, які не працюють. Давайте виправляти. Нікому не цікаво.
- Ви напевно бачили відео з куп'янської лікарні, де люди лежали в коридорах і це обговорювали всюди…
- При ковіді можна і на вулиці лікування проводити, аби грамотно. Ми бачимо і розуміємо, в якому стані перебуває медицина. 30 років за залишковим принципом. Та й при Радянському союзі медицина була за залишковим принципом, я це пам'ятаю.
Те, що зараз відбувається – ми повинні визнати, що у нас з медициною біда. Треба щось робити, якщо ми хочемо далі жити і виживати. Нам треба медицину приводити в норму. Не тільки в питанні зарплат, а й інтелектуального забезпечення, питань освіти, питань протоколів роботи для всі
- Харківська область, кажуть, найбільше підготовлена з усіх регіонів, найбільше розгорнутих ліжок, але при цьому люди виставляють відео, де вони лежать у коридорах.
- Насправді кількість ліжкомісць – це абсолютно не критерій готовності системи. Китай – країна контрастів. Готовність системи, це коли в Китаї тисячі заражених, коли вони мобілізувалися, побудували госпіталі, розгорнули ліжкомісця у пристосованих приміщеннях. У них кількість менеджерів за кілька днів збільшилася в 4 рази. Не лікарів, а управлінців, тому що потрібно було займатися менеджментом. Вони дали повноваження всім, кому тільки можна. Вони вирішували всі питання в один дотик, настільки швидко ухвалювалися рішення, щоб впоратися з цією всією ситуацією. В тому числі, організовували місця, де були інтенсивні пацієнти і кисень. У нас же відкрили ліжкомісця, а там кисню немає. Ми поклали туди людину, яка і вдома може лікуватися. А на кисень, як мені сказали вчора, тількі і з сатурацією 88% можуть забрати, тому що немає місць, а за усіма міжнародними рекомендаціями кисень потрібно призначати хворому коли 93%. І кому ці ліжкомісця потрібні, якщо кисню немає?
- Кажуть, що пацієнти у лікарнях діляться один з одним своїм киснем.
- Є таке. Хіба це готовність?
- Розкажіть про Ваш випадок перенесення хвороби.
- Просто захворів і все. Син зі школи приніс вірус, захворів, лікувався вдома за схемою, яку використовую на своїх пацієнтах. Консультувався з колегами, телефонував Володі Корсунову (Володимир Корсунов, професор, завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Харківської медичної академії післядипломної освіти, – Ред). На щастя, я був удома. У мене концентратор кисневий, який я купив в березні, мені здалося, що він зможе знадобитися. Я 4-та або 5-та людина, якій цей концентратор допоміг впоратися з COVID-19 і лікуватися в домашніх умовах. Це добре, що пощастило, і більше 10 літрів кисню в хвилину, які видає цей концентратор, нікому з пацієнтів не потрібно було. Таких багато пацієнтів, кому досить 2-3 дні подихати киснем на тлі загального лікування і можна було б абсолютно не займати чиєсь місце в лікарні, де є високопотокова киснева терапія та обладнення. Потрібно робити сортування і розуміти, які пацієнти потребують госпіталізації, а які - ні. Якщо вдома, то як і хто буде лікувати вдома. Потрібна постійна координація первинки з лікарнями.
Цю практику з негайним КТ дослідженням і призначенням антибіотиків після ПЛР-тестів і КТ, якщо ми протягом місяця не поборемо в країні, то можна вважати, що ми на рівні аборигенів Амазонки.
Час уже прокинутися! Антикогулянти, гормони, антибіотик – я впорався вдома. Сам собі внутрішньовенно колов антибіотик, руки ноги всі сині. Іноді запрошував фахівців. Це теж питання організаційне. Якби я і моя рідня не були б медиками, то хто б мені, наприклад, робив призначення.
Все це ми могли б робити через ЦПМСД, повернути консультування на дому, щоб хворі не ходили і не поширювали вірус лабораторіями, по КТ, лікарнях і поліклініках. А держава повинна медикам щедро заплатити, бо інших людей в нас нема і вони того варті!!!
- У мене сестра лікувалася у сімейного лікаря і дізналася, що він помер від коронавірусу, підхопивши у поліклініці. Скільки таких смертей...
- Для мене боляче думати, що це можна було б організувати по-іншому. Мене більше хвилює, чому ми, медики, дозволяємо політикам і чиновникам нами керувати, саме медичною частиною. Я не кажу про фінанси, чому ми мовчки погоджуємося з дуже неправильними рішеннями, які і виконуємо.
- А загалом, як би ви назвали тих людей, які довели медичну систему до того стану з COVID-19, яка зараз є?
- Якби це стосувалося лікарського злочину. Уявіть собі, лікар, який надає допомогу несвоєчасно, або не в повному обсязі. Це призводить до порушення здоров'я людей і до летальних випадків.
Зараз можна констатувати, що ми маємо величезну кількість важких випадків, може навіть летальних, яких могло би й не бути у разі відповідної організації: десь не довезли, десь не приїхали, десь уже пізно
У когось діагностували зниження сатурації, ця людина потрапляє вчасно на кисневу терапію і залишитися живою. Або її не забезпечили своєчасно киснем, стан хворого погіршився, чи він помер, чи людина, яка потрапляє на кисень запізно, залишається живою, але потім півроку відновлюється. Тобто в масштабах одного випадку такий інцидент трактувався б як халатність і лікаря б засудили, приміром. А в масштабах державних рішень – чомусь ніхто цього не робить, жодної відповідальності.
- Чи дійсно можна назвати людей, які довели ситуацію з COVID-19 до того, що вони злочинці?
- Я не буду цього говорити. Але загалом це виглядає як злочин, якщо розбиратися. Чому я не можу сказати, що лише вони винні – тому що все робиться з благословення народу. Тобто вони це роблять, бо ми це дозволяємо робити. Лікарі дозволяють робити. Люди, які нехтують всіма правилами, шкодячи своєму здоров'ю і оточенню – тобто поводяться абсолютно безвідповідально.
Сьогодні, якщо взяти нас як закрите суспільство, де всі несуть певну відповідальність, то ми суспільно людей, де абсолютно відсутній інстинкт самозбереження. Тобто базовий інстинкт будь-якого людського виду, необхідний для виживання, як на мене, він дуже сильно притупився. І якщо у суспільства нема інстинкту самозбереження, то і результат відповідний.
Але хтось же має бути зрілим. У дитини цей інстинкт знижений: вона біжить через дорогу. Для цього є дорослий, який бере цю дитину за руку, притримує і контролює цей процес, щоб вона не потрапила під машину. У нашому суспільстві просто зникли дорослі зрілі люди, які могли б взяти на себе відповідальність і провести українців через таку складну ситуацію з мінімальними втратами. Як на мене, це просто питання відсутності відповідальних лідерів на всіх рівнях влади.
- А якщо скооперуватися владі та лікарям?
- Уже ніхто не скооперується. У влади немає запиту, і серед лікарів є дуже мало людей, які поза політикою. От Корсунов. Візьмемо Володю Корсунова. Я його знаю зі студентських років. Він знає свою справу. Поряд із ним працює Ігор Одинець, мій однокурсник. Чудові люди. Ось вони, будь ласка. Вони могли б навчити сотні лікарів у Харкові та області. Є ще з десяток людей в Харкові, з якими можна було б сісти і розмовляти. Десь хтось когось один раз зібрав, і все. А лікарі повинні працювати в контакті 24/7.
Так професор рятує на консультаціях десять людей, а якщо б цей професор навчив 10 лікарів, то він би врятував 100 осіб, а якби це почули 100 лікарів, то він би врятував 1000 осіб.
Увесь цей час нам потрібно було використовувати, щоб створити армію підготовлених лікарів на всіх рівнях: для поліклінік, для ЦКЛ… Хіба це важко було організувати? Потрібен був запит та політична воля. Хіба з цим би не впорався наш завкафедри? Впорався б. Хто так поставив задачу? Хто мав би поставити таку задачу?
- А чи можна ще щось зробити? Щоб цю ситуацію змінити?
З ким розмовляти, з ким робити справи, хто на всіх рівнях управління формує запит? Хто та експертна група якої все суспільство довіряло би, і лікарі, і політики, і звичайні люди. Тому і почали лідирувати із своїх ФБ аккаунтов хто завгодно. І чуєш такі думки, що поки всі не "вимруть" і не перехворіють, усе це буде продовжуватися. Але ж кількість померлих по всьому світу корелює з якістю організації процесів, а не тільки с кількістю ліжкомісць. А скільки у них (влади, – Ред.) в руках приховування інформації, статистики. Ви ж не знаєте, скільки померло від позагоспітальних пневмоній, не від COVID-19. У вас же немає цієї статистики. У вас нема статистики, скільки похорон було, порівняно з минулим роком. Де ця статистика? Як зросла смертність від супутніх захворювань? Весь світ демонструє цифри, що від усіх захворювань зросла смертність. Тобто COVID-19 загострює всю хроніку, і люди помирають. Де ця статистика по Україні? Тому я не знаю, що в таких умовах можна зробити, але надія є!!!